В 2013 году школа Феникс принимала участие в ежегодном фестивале традиционного фольклорно-обрядового искусства «Покуть»

См. "Покуть" 2013

Наша школа участвовала в номинации "Українські страви".

Козацькі традиції

Жили козаки, зазвичай, великими родинами. За столом головне місце – у святому куті під іконами – належало найстаршому в родині. Батько, як господар в хаті, різав хліб та хрестив його. Він також мав першим зачерпнути їжу з загальної миски та першим вставав із-за столу.

Їжу, як і кожну справу, починали козаки молитвою. Їли мовчки, дерев’яними ложками, таким чином, щоб не стукати ними посуд. За розмови та сміх наказували ложкою по лобу.

У давності козацька кухня не була такою вишуканою та різноманітною, як зараз. Жінці ніколи було готувати ласощі , тому що вона займалась всім господарством, до того ж вона мала доглядати за батьками чоловіка та виховувати дітей – господарі постійно займався військовою службою або перебував у поході.

Козацькі страви

Чи не найбільше кулінарних секретів ми отримали в спадок від славного Війська Запорозького. Проте козацька кухня завжди була простою, економною і головне — поживною та енергетично збагаченою. Козаки не робили з їжі культу, але від смачної страви ніколи не відмовлялися. Звісно, рецепти та кулінарні традиції виходили далеко за межі Січі і ставали традиційними для всього народу. Соломаха, тетеря, загреби, цілющі узвари... Ці давні страви й досі готують в Україні.

Особливе місце на козацькому столі відводилось борщу – зі свіжою або квашеною капустою, із салом, щавлем або аличею. Сало у козацькому борщі мало бути старого засолу. До борщу подавали часникові пампушки із маслом. Дуже популярними були: суп з галушками, щерба (особливо у донських козаків). Особливої поваги набули картопля та каші – пшенична, ячнєва, кукурудзяна.

Дуже любили козаки різні ковбаси та м’ясні закуски – окорок, рулети з очеревини, фаршировані м’ясом страви, шкварки тощо.

І, звичайно, у кожному курені варили студень (холодець) та подавали його із хріном та гірчицею. А головним на козацькому столі панувало сало – нестаре, ніжно-рожеве із м’ясною прожилкою. Поважна козачка готувала його сама восени, ближче до зими. Своєрідною ласою вважали солені кавуни та мед з кавунів — нардек. Крім того, на козацькому столі обов’язково були пироги з різноманітним начиненням та узвар (компот) зі свіжих або сухих фруктів, молоко або кисляк.

Мы вместе с нашими учениками для участия в фестивале готовили Пампушки-Жаворонки.

Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, пампушки, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки.

Пампушки – жайворонки (пампухи) — невеличкі круглі й пишні булочки, у вигляді птахів, виготовлені з кислого тіста або дріжджового тіста з житньої, пшеничної, гречаної чи пшенично-гречаної муки. Звичайні пампушки готували до свята, у неділю, на поминальний обід (Полісся, Північне Поділля) до борщу чи юшки, затовкуючи їх часником, а житні пампухи й на щодень. А солодкі пампушки-жайворонки готували навесні, коли з’являлись весняні птахи.

Також пампушки використовують у дівочо-парубочих ворожіннях. Однак порівняно з балабушками пампухи мали значно більше територіальне поширення і нерідко були присутні на буденному столі. Сьогодні пампухи з часником до борщу широко включаються у меню традиційної української кухні.